НЕБЕЗПЕКА КІБЕРЧЕЛЕНДЖІВ ДЛЯ ДІТЕЙ
З розвитком інформаційно-комунікативних технологій наше життя стало значно зручнішим, а процеси формування, пошуку та обміну інформацією швидкими. Соціальні інтернет-додатки в наших гаджетах надають можливість легко отримувати послуги та розважатися, знайомитися з іншими та знаходити необхідних людей, працювати та навчатися тощо. Поряд з перевагами, слід констатувати появу тенденцій розширення ризиків і загроз впливу на соціально-психологічну безпеку та становлення особистості з боку віртуального інформаційного простору.
У соціальних мережах та платформах з`являється все більше небезпечних челенджів, а їх анонімність, безкарність, масштабність і швидкість лише сприяють розповсюдженню через величезну аудиторію в Інтернеті.
У таких викликах як «падіння в стрибку» (tripping jump challenge) або «проломити-череп-челендж» (skull-breaker challenge), масове отруєння капсулами для прання (tide pods challenge), «суїцидальний челендж Момо», «удушення \ непритомність \ втрата свідомості» (choking / fainting / pass-out challenge) й найостанніший – «випий 40 таблеток та....», в основному беруть участь, страждають та гинуть діти й підлітки. Про останній челендж стало відомо від 16 лютого, коли на Київщині загинула 13-річна дівчинка, її 12-річна подруга опинилася у лікарні, а на Чернігівщині отруїлися ще двоє школярок. На початку січня цього року загинуло вже троє підлітків з України через відновлену діяльність суїцидальної гри «Синій кит». Зафіксовані лише ці випадки, однак їх може бути значно більше.
У даному контексті, ми можемо розглядати такі челенджі як прояв буліциду, тобто загибель внаслідок кібербулінгу - інформаційного терору, що передбачає систематичні жорстокі дії з боку булера з метою нашкодити, порушити права жертви на безпечне здоров’я і життя, обмежити свободу волевиявлення тощо, використовуючи інформаційно-комунікативні засоби.
Чому саме підлітки?
Шкільний вік - це етап активного формування самооцінки, інтересів, моральних уявлень, соціальних установок й потреби в спілкуванні з однолітками. Підліток прагне отримати новий досвід та яскраві емоції, дізнатися, на що він здатний та усім продемонструвати свою винятковість, а соціальні мережі стають для нього платформою для отримання бажаного: якщо виконаєш челендж краще, яскравіше, крутіше інших, збереш більше переглядів, надихнеш аудиторію повторити, то тебе визнають. Однак, несформована психіка, соціальні невдачі, бажання втекти від реальних проблем, пандемічна ізоляція у сукупності з ненасильницьким постійним нав’язуванням популярних вірусних челенджів, знижує критичність підлітка до обраного ним тренду, і призводить до відповідних наслідків.
Як захистити?
Удосконалення знань і розуміння в області медіакомптенцій, інформаційно-комунікаційних компетенцій батьків, педагогів і вихователів — найкраща профілактика в боротьбі з різними феноменами кіберпростору;
Залежність від віртуального світу починається тоді, коли дитину не влаштовує реальність, тому батьки мають постійно приділяти увагу дитині не засуджуючи; забезпечити розвиток та зайнятість підлітка у гуртках, або хобі; говорити про реальні трагічні випадки та загрози, з якими можна стикнутися у інтернеті; звертати увагу на зміни поведінки, режиму сну та апетиту; розумно контролювати та встановлювати зрозумілі для дитини правила;
Соціальні мережі не завжди блокують контент, що закликає до небезпечних дій, адже челендж - величезна частина платформи, і не одразу розробники можуть помітити їх появу. Крім того, небезпечні тренди мають властивість мігрувати по різних платформах, або з’являтися із часовими проміжками. Однак, кожен користувач, помітивши контент, який може загрожувати життю та безпеці інших може звернутися до адміністрації сайту зі скаргою, і врятувати комусь життя.
Як батькам зберегти позитивний емоційний стан дітей на
карантині
1. Говоріть про поведінку, яку ви хочете бачити. Використовуйте позитивний тон і слова, коли говорите з дитиною. Наприклад: “Будь ласка, прибери свої речі”. Замість: “Не роби безлад”.
2. Все залежить від подачі. Зриваючись на крик до своєї дитини, ви самі роздратовуєтесь і збільшуєте в неї рівень тривоги і стресу. Більше називайте дитину по імені. Говоріть у спокійній манері.
3. Будьте реалістами. Чи може дитина робити те, про що ви її просите. Дитині дуже важко зберігати спокій/бути спокійною протягом цілого дня, але, можливо, їй вдасться посидіти спокійно упродовж 15 хвилин, поки ви розмовляєте по телефону.
4. Хваліть дитину, коли вона поводиться добре. Постарайтеся відзначати все, що ваша дитина зробила добре. Можливо вона цього не показує, але ви ще обов’язково це побачите. Дитина переконається, що ви помічаєте це і піклуєтесь про неї.
5. Допоможіть підліткам залишатися на зв’язку. Підліткам особливо важливо спілкуватися з друзями. Допоможіть своїй дитині бути в контакті через соціальні мережі, або надайте інші для безпечної дистанції способи. Це те, що ви можете робити також разом!
Навчання вдома: практичні поради для батьків
1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань.
2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Це час перегляду кордонів кожної людини — неважливо, великої чи маленької — і поваги до цих кордонів.
3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви — і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Підлітки втомлюються десь за півгодини.
4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки — у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.
5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити завдання або месенджер. Наше завдання — допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім — це.
Також — розбивати велике завдання на маленькі частини.. Загалом старші підлітки вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги — розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше — їй треба допомогти.
6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати — з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина «вступає в діяльність». Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?
Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона «вмикається» в усе нове. Тобто дуже швидко «входить» в урок — але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу — але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.
Натомість, є діти іншого типу — які довше розганяються. Вони «вмикаються» не так швидко — але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легші завдання, а складні — потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику — якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.
7. Учні підліткового віку вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.
Поради практичного психолога батькам щодо успішного навчання та міцного здоров’я дітей:
1) дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки,чіткого режиму життя (розподіл часу для праці, навчання, дозвілля, відпочинку);практикувати визначення кожному членові сім’ї його обов’язків,конторолювати їх виконання,спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, внутрісімейні плани тощо;
2) постінйо тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитися її успіхами, проблемами,труднощами, інтересами,запитами, прагненнями та способами їх задоволення;
3) знати товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали,пріоритетні життєві орієнтири;
4) виховувати в дітей відповідальне,ціннісне ставлення до свого здоров’я,культивувати розуміння обов’язку,допомагати в майбутньому своїм престарілим батькам і родичам, дітям, усім нужденним людям утримувати свою сім’ю;
5) компетентно й педагогічно грамотно (без повчань,моралізування,докучливості,залякування,з урахуванням вікових характеристик) обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани,токсикомани,алкоголіки).Намагатись,аби перша інформація про наркотичне лихо та сумнівний кайф надійшла до дітей саме від батьків, родини,а не від компанії, з вулиці тощо;
6) обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує наркоманію, зваблює їх насолодою від уживання наркотичних і токсичних речовин;
7) розвивати й заохочувати самойстійність у дітей,уміння відстоювати свою позицію.власні переконання;навчати протистояти агітації прихильників сучасного способу життя, «прикрашеного» наркотичними й токсичними речовинами,алкоголем тощо;
8) підтримувати постійний зв’язок зі школою, іншими виховними структурами суспільства,допомагати їм у пропаганді й утвердженні здорового способу життя підростаючого покоління;
9) знати й уміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків.токсичних речовин,алкоголю тощо (зміни фізичного стану,поведінки,активності тощо);
10) бути готовими до консультацій із педагогами, психологами, медиками; до відвертої та спокійної розмови з дитиною; до прийняття певних дисциплінарних рішень щодо обмеження непродуктивного часу життя дитини й контактування її з підозрілими товаришами.Первинною профілактичною роботою стає якомога повна інформація про фізичне, психологічне й духовне здоров’я людини,його збереження.
Методичні рекомендації щодо адаптації учнів 1 – го класу до шкільного навчання для вчителів, батьків
Ø створення сприятливого психологічного клімату для дитини з боку всіх членів родини;
Ø роль самооцінювання дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінювання, тим більше труднощів у дитини у школі);
Ø перша умова шкільного успіху – самоцінність дитини для її батьків;
Ø формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;
Ø обов’язкове знайомство з дітьми класу і можливість спілкування з ними після школи;
Ø неприпустимість фізичних покарань, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків);
Ø виключення таких мір покарання, як позбавлення задоволень, фізичні й психічні покарання;
Ø урахування темпераменту дитини у період адапації до шкільного навчання;
Ø надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю за її навчальною діяльністю;
Ø заохочення дитини не тільки за навчальні успіхи;
Ø моральне стимулювання досягнень дитини;
Ø розвиток самоконтролю і самооцінювання, самодостатності дитини.
«Золоті правила» для батьків:
• слід пам’ятати, що ізоляція – це стрес як для дорослих, так і для малечі;
• пояснити, що боятись - це нормально. Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!
• Щоб подолати негативні емоції, можна зробити мішечок для крику, або ж влаштувати битву подушками;
• підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки;
• розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;
• по можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;
• сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;
• дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.
«Карантин потрібно пережити»
Дорослим людям важко перебувати в ізоляції, а дітям це набагато складніше. Наше ставлення до дитини у цей період має бути толерантним, більш підтримувальним і спокійним, ніж зазвичай.
ЗБЕРЕГТИ ЗВИЧНИЙ РЕЖИМ ДНЯ. Розпорядок дня – це те, що дає почуття безпеки дитині. Тобто лягати спати і прокидатись у той самий час, снідати, обідати й так далі. Звісно, у режимі карантину відтворити його на 100% буде складно, але треба постаратись зберегти основні пункти.
СТАВИТИ РЕАЛІСТИЧНІ ВИМОГИ. На час карантину з дітьми батьки, ймовірно, не зможуть працювати на тому ж рівні, що раніше. І діти не зможуть вчитись так само ефективно, як за звичайних умов. Це певний період, який мине і до якого варто адаптуватись. Карантин потрібно пережити, й далі буде по-іншому.
ПОЯСНЮВАТИ ДИТИНІ, ЩО ХТОСЬ ІЗ БАТЬКІВ БУДЕ ЗАЙНЯТИЙ, ПОТРІБНО ДО ПОЧАТКУ РОБОТИ. Знову-таки, це планування дня і чітке обмеження часу на роботу та відпочинок. Дітей варто попереджати, що найближчої години дорослі не зможуть приділяти так багато уваги дитині. Але цей час мине і згодом ви зможете погратись чи зробити щось разом.
У період карантину батькам потрібно бути з дитиною і реагувати на її потреби. Щоб дитині було простіше, можна використовувати позитивні підкріплення: наприклад, за кожне виконане завдання давати наклейку, за п’ять таких стікерів– приз. Така гра допомагає дитині витримувати ці періоди тимчасового дискомфорту (наприклад, коли батьки зайняті роботою) задля винагороди.
З повагою, практичний психолог Вікторія Труш!